Байки Харківські

Нiчому iншому нас Бiблiя не вчить, окрiм богознання, але тим усьому навчає. I як той, хто має очi, все бачить, так той, хто вiдчуває Бога, все розумiє i все має — все, що для себе. Коли черепаха не має крил, то чи це горе? Вони для птахiв потрiбнi. Не в тому найвища мудрiсть, щоб увесь свiт пiзнати. Кому це пiд силу? А неможливе й непотрiбне — одне i те ж. Проте коли знаєш усе, що тобi необхiдне, це й означає найвищу мудрiсть. Передивившись усi планети i придбавши усi свiти, не маючи i не знаючи того, що потрiбне для тебе, будеш бiдний, i незнавець, i невеселий так само, як пройшовши всi дороги, але не забачивши свой, нiчого не знатимеш, i не матимеш, i не збадьоришся. Та й хiба можеш бути бадьорий, коли позбавлений необхiдного тобi? Як можеш мати щось, не знайшовши? А як знайдеш, не впiзнавши?  А як упiзнаєш, коли позбавлений  найсолодшого i найблаженнiшого  свого  керманича  — свiту Божого? Старовинна приказка  каже: "Бажання  согiрш неволi". Лихе бажання побуджує злодiя до жахливих зачинiв. Але  не менш потужне i святе бажання. Бажання, любов, свiтло, вогонь, полум'я, очищення вогнем — одне i те ж. "Бог є любов...”
Ця думка розпалила й повела апостольськi, пророчi серця i серця мученикiв на лютi муки, а пустельникiв та iсникiв до гiркезних запалила подвигiв i надихала їх.  Про цей  просвiтний i  розпалюючий, але неопаляючий вогонь Соломон у "Пiснi над пiснями" сказав:
Сильне кохання, як смерть,
Заздрощi непереможнi, немов той шеолд,
Його жар — жар огню,
Воно полум'я Господа (глава 8, (вiрш б)).
Цей божественний змiст просвiчував темряву, зiгрiвав вiдчай, охолоджував спеку, всолоджував прикростi, а без того нещасне всяке щастя. Отже, Бiблiя — наш верховний товариш i ближнiй — i приводить нас до єдиного, найдорожчого i найлюб'язнiшого. Вона —  нашими предками залишений заповiт, що ховає в собi скарб iстини. Богознання, вiра, страх Божий, премудрiсть — це одне i те ж. Це справжня мудрiсть. Це скрiплюють i друзi Божi, й пророки (Премудрий Соломон, 4-й) [53] . "Її полюбив i шукав вiд юностi моєї [54] ". "Вона ще краснiша за сонце [55] ". "Прониклива, як ранок, добра, як мiсяць, вибрана, як сонце [56] ". "Праця її — це чесноти; цнотливостi-бо й розуму вчить, правдi та мужностi, — а необхiднiшого за них нiчого немає в людськiм життi" (Пiсня над пiснями i Премудрий Соломон, глава 7 i глава 8).
а - Один Бог є сіячем дружби
б - Схоже до схожого веде Бог
в - Різність, чи протипристрастя
г - Різність і співпристрастя
д - шеол - пекло
(примітки Г. Сковороди)