Пригоди. Подорожі. Фантастика - 90

За якийсь місяць сад, що являв собою світ 80 704 року, перетворився на звалище різного непривабливого мотлоху, до того ж небезпечного, тому що тепер у цьому світі не було місця, де не йшов би безперервний дощ Із загрозливо гострих абсолез.
Розв’язати проблему спромігся лише наймудріший з мислителів, Клароль III.
Спонукуваний блискучою і безвідповідальною думкою, точнісінько такою, як думка Гріпфайлера, Клароль переорієнтував Диво-Млинок, і тепер він переміщав мотлох не лише в часі, а й у просторі.
Ніхто не питав Клароля, куди все дівається. Проблема була розв’язана, а решта вже нікого не цікавила.
За тридцять мільйонів світлових років від Землі, на глухій планеті Омікрон, остання пара з великого племені лускатих довгофіпів, які ще лишилися в живих, волочила свої вісімдесят геть ослаблих ніг по всипаній кістками гранітно-базальтовій рівнині. На них чекала смерть, оскільки вони доїли останні брили металоносної руди, які їм пощастило знайти серед каміння.
Лише ріденький димок виривався з чорної пащеки величезного самця. Та раптом в повітрі, перед напівзаплющеними очима самки, яка втрачала останні сили, щось блиснуло. Знову щось блиснуло, і цього разу вона спіймала блискітку своїм верхнім мацаком. Блискітка була крихітною, але хрупнула на зубах достоту як метал. За нею посипалися нові. Напівживий самець відчув, що подруга штовхає його в бік. Одним із своїх п’яти очей він поглянув угору і побачив: з неба падає манна.
Коли чотири жовтих місяця знову зійшли над Омікроном, двоє довгофіпів блаженно порпалися в купі консервних бляшанок з неіржавіючого дюраметалу та інших металічних предметів, які невпинним потоком падали із стратосфери. З топок під травними казанами довгофіпів долинало веселе гудіння й потріскування, і коли самець підводив свою величезну верхню щелепу, довгий язик білого полум’я разплавляв емаль на старих автомобілях, що громадилися перед ним.
А біля батьків незграбно пустувало двоє дитинчат, котрі з апетитом наминали абсолеза, що падали на рівнину як пелюстки металевої квітки.
І жоден з чотирьох не зупинився і не спитав себе! “Звідки взявся рятівний корм?”
Їм було байдуже — вони їли, і цього з них було досить.
 
ЗМІСТ
ПОДОРОЖІ
Михайленко Анатолій. Камчатка на дотик. Подорожні нотатки
Івченко Володимир. Зірка над якорем. Оповідання
ПРИГОДИ
Шпаковатий Микола. Я-борт 13–86… Повість
Федотюк Петро. Невидимий зв’язок. Оповідання
ФАНТАСТИКА
Дмитрук Андрій. Священна відеохроніка. Оповідання. Переклад З. Клещенко
Панасенко Леонід. З Макондо є зв’язок? Оповідання
Шаталов Борис. Четверта цивілізація. Повість. Переклад З. Можарівської
Костюк Олександр. І тихе сяєво зірок… Оповідання
Петровський Леонід. Людина черги. Оповідання
Глазовий Андрій. Просто зайві. Оповідання
Езертон Дж. Несподіванка. Оповідання. Переклад Н. Тихоновської