Ставка більша за життя. Частина 3
— Отже, ви твердите, — сказав він, коли вони обмінялися вже всіма передбаченими для такого випадку тостами, — що в нашому таборі переховується групенфюрер Вольф. Ми про це нічого не знаємо.
— Прошу викликати, — сказав Клосс, — чотирьох есесівців: Ворміца, Олерса, Люебофа і Фаренвірста,
Робертс вийшов з кімнати, а Гарріс знову наповнив чарку Клосса.
— Я не хотів би, — сказав він, — щоб ви були колись моїм ворогом.
— Це, безперечно, залежить тільки від вас, пане генерал, — відповів Клосс.
До кімнати увійшов спочатку військовий поліцейський, за ним четверо гестапівців і знову двоє військових поліцейських.
— Ну, то хто з них? — запитав Гарріс. — Хто з них, на вашу думку? І які у вас докази?
— Хвилиночку, — сказав Клосс і підійшов до гестапівців. Вони дивилися на нього з неприхованою зненавистю. — Станьте в іншій послідовності, — наказав він, — як тоді, на горищі, коли я розкрив вашу таємницю. Перший Ворміц, другий Олерс, третій Люебоф, четвертий Фаренвірст.
— Що це має означати? — запитав Робертс.
Клосс підійшов до дошки, знайшов кавалок крейди і виписав одне за одним усі чотири прізвища: Ворміц, Олсрс, Люебоф, Фаренвірст, потім у кожному прізвищі витер рукавом усі літери, за винятком першої. На дошці лишилося слово “Вольф”.
— Оце, — сказав Клосс, показуючи на всю четвірку, — і є групенфюрер Вольф, який ніколи не існував. Ми вимагаємо видачі цих панів. їм не вдасться перекласти свої злочини на міфічного шефа.
Зміст
Залізний хрест
Кафе Розе
Подвійний нельсон
Операція “Дубове листя”
Облога
Розшук групенфюрера Вольфа