Покійник «по-флотському»
Старий підозріло подивився на мене:
— Щось хочеш сказати?
— Нічого…
У цей момент одчинилися двері і увійшло миле створіння у формі внутрішніх військ — дівчина-телефоністка з пожежної частини, розквартированої у західному крилі нашої Управи. Пожежниця давно робила мені якісь натяки, але я вперто їх не розумів.
— Що у нас горить? — поцікавився я.
— У нас нічого не горить. Я просто прийшла розповісти новий анекдот. Вірменське радіо запитують: чи можна у сучасній однокімнатній квартирі сховати п'ятьох коханців. Вірменське радіо відповідає: «Навіть десятьох! Слід тільки по одному заводити їх до туалету і спускати в унітаз. Бо хіба зараз є справжні чоловіки? Саме лайно!»
Пожежна дівчина гордо задерла носа і вийшла, грюкнувши дверима. Я закричав їй навздогін:
— Це не вірменське радіо! Це ти сама вигадала!
Але вона мене вже не чула.
Від автора: Рівно через десять років після описаних подій адміністрація колони, де відбувала покарання медсестра, подала апеляцію до Голови Президії Верховної Ради. Цього разу позитивна відповідь довго не барилася.
Прокурор на прізвисько Брандмайор перейшла працювати в органи народної освіти і навіть видала методичку щодо профілактики правопорушень серед неповнолітніх тиражем в 100 000 екземплярів.
Забирати колишню медсестру з колони приїхала елегантна жінка за кермом власної світлої «Волги». Судячи з уривків розмов, вона була головлікарем якогось престижного санаторію. На цьому сліди обох жінок обриваються. Але то були вже інші часи, без Старого — і без Олекси Сироти…