Чорний екватор

 
 
Скеля стоїть кам'яна —
 
чорна гранітна стіна…
 
Биймо!.. То ж прийде той час,
 
що розпадеться вона!..
 
 
Ще не стихли останні звуки пісні, як до трибуни, розштовхуючи делегатів, кинувся якийсь білий. Він схопив Джомо в обійми.
— Антоні! — вигукнув радісно Джомо. — Я знав, що знову зустрінуся з тобою, мій дорогий побратиме!
Вони взялися за руки — чорний і білий — і так стояли перед залом, що вибухнув новими оваціями.