Отаман Іван Сірко
Часть 21 из 23 Информация о книге
Пісня про Романа Сірка
Ой Лимане, Лимане,Ти, Сірку Романе,Да гей же ти, Сірку Романе!Ой що будем робити,Нема козакам по чарці горілки де взяти,Да гей же, де взяти!Пісня про Івана Сірка
Ой як крикне старий орел, що під хмари в'ється,Гей, загуло Запорожжя та й до Сірка тнеться.Ой не вітер в полі грає, не орел літає,Ото ж Сірко з товариством на Січі гуляє,Старий Сірко перед стягом раду оглядає,Козаченьків привітає, стиха промовляє:«Гей, молодці–запорожці, татарва лякає!Не дрімайте, товариші, бо в руки злапає,Збирайтеся докупоньки та сідлайте коні,Тії коні воронії, що ждуть на припоні!»Загуділо Запорожжя, як те Чорне море, —Понеслися козаченьки облавою в поле.Пісня «Курта»
Ой ти, батьку–Сірку,Козацький барвінку,Ти надівай шапку–бирку,Та визволяй чабана–товаринку.Та, ой, як крикнув же та козак Сірко (1)
Та, ой, як крикнув же та козак Сірко,Та, ой, на своїх же, гей, козаченьків:«Та сідлайте ж ви коней, хлопці–молодці,Та збирайтеся до хана в гості!Та туман поле покриває,Гей, та Сірко з Січі виїжджає,А ми думали, а ми думали,Що орел із Січі вилітає.А ми думали, а ми думали,Що орел із Січі вилітає.Гей, то військо славне запорізькеТа на Кримський шлях із Січі виїжджало,А ми думали, а ми думали,Що орли по степу літали.А ми думали, а ми думали,Що орли по степу літали.Аж то Сірко, та козак же Сірко,Та на конику він виїжджає,А ми думали, а ми думали,Що орел по степу літає.А ми думали, а ми думали,Що орел по степу літає.Аж то військо та славне запорізькеТа на вороних конях в степу виграває,А ми думали, а ми думали,Що то місяць в степу зіходжає.А ми думали, а ми думали,Що то місяць в степу зіходжає.Аж то козак Сірко, та козак же СіркоНа битому шляху та татар оступає,А ми думали, а ми думали,Що орел по степу літає.А ми думали, а ми думали,Що орел по степу літає.Та, ой, як крикнув же та козак Сірко (2)
Та, ой, як крикнув же та козак СіркоТа, ой, на своїх же, гей, козаченьків:«Та сідлайте ж ви коней, хлопці–молодці,Та збирайтеся до хана у гості!»Та туман поле покриває,Гей, та Сірко з Січі та виїжджає.Гей, та ми думали, та ми ж думали,Що то орли та із Січі вилітали, —Аж то військо та славне запорозькеТа на Кримський шлях з Січі виїжджало.Та ми ж думали, ой, та ми ж думали,Та що сизий орел по степу літає, —Аж то Сірко на конику виїжджає.Гей, ми ж думали, ой, та ми ж думали,Та що над степом та сонечко сяє, —Аж то військо та славне запорозькеТа на вороних конях у степу виграває.Та ми думали, ой, та ми ж думали,Що то місяць в степу, ой, зіходжає, —Аж то козак Сірко, та козак же СіркоНа битому шляху та татар оступає.Пісня про Сірка Івана
Не тумани з моря, не туманиМісяць, сонце покривали.Гей, гей, димом небо вкрило, димом небо,У Криму міста палали.У Стамбулі турки, у СтамбуліНа схід сонця поглядали.Гей, гей, чом вістей немає, вістей з Криму?Моря Чорного питали.Гей, вістей не було та й не будеАні звечора, ні зрання.Гей, гей, лягли яничари, полягалиСпати у Сірка Івана.Не забудуть турки, не забудуть,Як з Сірком бенкетували.Гей, гей, з вина червоного, з червоногоБуйні голови поклали.Десь заплаче мати, стара матиЗа синами рано–вранці.Гей, гей, будуть вить над ними, будуть витиВовки сірі сіроманці.Не тумани з моря, не туманиМісяць, сонце покривали.Гей, гей, димом небо вкрило, димом небо —У Криму міста палали.Отаман Сірко
Там, де Січ — святая ненька,Де Дніпро–ріка,Закричали запорожціКошовим Сірка,Обирали отаманом,На чоло — землицю,Щоби знав козацьку шану,Щоб не став гордиться.Приспів:Кошовий отаман — своїй шабельці пан —Отаман Сірко.Своїй шабельці пан — вороженькам шайтанОтаман Сірко.Не король і не хан, не турецький султан —Отаман Сірко.Не шинкар і не дяк — запорізький козак —Отаман Сірко!Як збирались запорожціБрати Перекоп,Попереду кониченькомКошовий Сірко.Вилітав орлом з долиниУ широке поле.Буде слава Україні,Її дітям воля.Приспів.Як нагонить бусурманівКровожерний кат,Гайда, братці, на могилуСлавного Сірка,Відкопайте шаблю гоструЗ правою рукою,Хай не знають вражі гостіСім років покою.Приспів.