Побачити Алькор
Стор. 44: Пітер, йди наліво, ми тобі зараз відчинимо! — прокричав Свіритень, склавши з (долоней =>) долонь рупор.
Стор. 46: Блакитні стіни довгої зали прикрашали лише (карнізи =>) карнизи і гаки, трапезний стіл було нашвидкуруч складено з дешевих пластмасових модулів.
Стор. 64: Вона щойно зайшла до кабінету тактичного (підрозділа =>) підрозділу агентства, і солодкавий аромат вечірніх парфумів домішався до запахів копченої риби, кави і принтерного паперу.
Стор. 64: Я (промониторила =>) промоніторила бази даних за твоїм запитом.
Стор. 67: На мить консультант з проблем безпеки побачив мереживні манжети дорогих (панчох =>) панчіх і матову смужку доглянутої шкіри.
Стор. 72: «Ніштячна позиція для снайпера», — вирішив Лавр (и =>) і копнув ногою купу ганчір'я.
Стор. 77: Від таких (персонажей =>) персонажів, за досвідом Лавра, нічого, крім різноманітних неприємностей, очікувати не вартувало.
Стор. 83: Тепер знатимеш, (Лицаре =>) Лицарю Кадош.
Стор. 86: (Будь кого =>) Будь-кого на цій планеті, прикинь.
Стор. 94: Коли (вирішемо =>) вирішимо усі проблеми.
Стор. 110: Ну що, (Лицаре =>) Лицарю Кадош, вип'ємо…
Стор. 114: Пиво вдарило їй в ніс, вона ледь стрималась, щоби не (чихнути =>) чхнути.
Стор. 128: В Україні він ще так-сяк зможе потім відбитись, але стане (невиїздним =>) невиїзним і втратить усі свої закордонні бізнеси.
Стор. 133: — До речі, дуже симпатичний хлопчик, — Людмила показала Лаврові язика і (випорхнула =>) випурхнула з диспетчерської.
Стор. 142–143: Вона була симпатичною, із тої степової породи (волоооких =>) волооких вилицюватих чорнявок, які при знайомстві всі до одної виявляються спритними, позитивними і сангвінічними.
Стор. 160: З іншого боку, у (причепленої =>) причепленій до дверей квартири Корецьких записці було: «Мир тим, хто повертає вкрадене».
Стор. 160: Якби вона не знайшла або не викрала оте «щось», родина її приятеля не відправилась би на той світ, а власні (батькі =>) батьки не були б під загрозою.
Стор. 174: І (болі =>) болю не відчувають.
Стор. 183: Зачистку конспіративної хати проведуть люди Сулименка, які уперше і (в останнє =>) востаннє побачать кілершу.
Стор. 183: Заляпану кров'ю постіль спалять разом із (матрацем =>) матрацом.
Стор. 188: Громадянка Анісімова утримувалася спочатку в спецінтернаті, потім на «малолєткє» і у психіатричній (кліниці =>) клініці з листопада дві тисячі першого до липня дві тисячі шостого року.
Стор. 197: Туди (з'їзжджаються =>) з'їжджаються люди Сулименка.
Стор. 198: Він прокинувся від того, що Кабарда (тормосив =>) термосив його за плече.
Стор. 211: Лічильник висів на просторій кухні, де готували їжу три молоді жінки в (одинакових =>) однакових балахонах і хустках.
Стор. 220: Його (обличя =>) обличчя зблідло, на ньому окреслились вилиці.
Стор. 228: В нього там набір самурайських (мечей =>) мечів.
Стор. 237: На коліна, (лицаре =>) лицарю!
Стор. 259: — Ти не шизонута, я ж не про те, — Кабарда підіткнув (края =>) краї ковдри, якою була накрита Мармура.
Стор. 266: Це можна було назвати везінням, адже з-під широкого (коміру =>) коміра спецівки доглядача виглядав край бронежилета.
Стор. 275: Тіло (кілерши =>) кілерші впало на асфальт уже за периметром резиденції.
Стор. 275: Поліна підійшла до (кілерши =>) кілерші, присіла.
Стор. 287: — Майже, — вона раптом припинила роздивлятися власні нігті, наблизила своє (обличя =>) обличчя до Пітерового і прошепотіла: — Насправді — ви надзвичайно цікавий чоловік.
Стор. 289: Перехрещені під щитами списи і бойові сокири, мечі і (шлеми =>) шоломи.
Стор. 308: Командор відвів адвоката у (дальний =>) дальній кут храмового передпокою.