"Давнє й нове"

4
Вода, що довго капає на камінь
І в камені проверчує діру,
Отак, хто книги праведні читає,
З болота буденності вилітає,
З душі брудоту й погань вимітає,
Що уподоблює його звіру.
5
Хоч хто мудрий у житті, а письма не знає,
То він буде мов той пліт, що підпор не має.
Бо як пліт той без підпор вітер валить скорий,
Так безграмотний паде без знання підпори.
6
Цареву тайну берегти порядно,
Бо зрадників карають безпощадно;
Та славу божу тайною покрити -
Се злочин, мов у землю скарб зарити.
Карається не раз найгірш усіх,
Як непростимий проневірства гріх.
7
Хоч би ти попіл їв і землю гриз,
А не позбувся злости,
То не заслужиш ти у праведних
Одного "бог да прости!".
8
"Блаженний той, хто дба про душу слуг своїх", -
Так сказано в письмі святому.
Та горе тому,
Хто ніби дба про душу їх,
А тіло працею надмірною втомляє,
Тілесним недостатком оскорбляє.
9
Краще малеє надбання
З ласкою бога набути,
Як незліченне багатство
Серед проклять загорнути.
10
В здоровому тілі здорова душа,
Та часто буває не варта гроша.
В уломному тілі буває душа,
Що красою світ весь і бога втіша!
Вольні вірші
 
МНОГОНАДІЙНИЙ
Як родився наш многонадійний,
То прийшли судильниці чотири,
На вікна варцабі посідали,
На дитя уважно погляділи,
Залюбки поцмокали губами,
І гарненько зажили табаки,
І собі поклали на коліна
Калитки свої неспорожнимі,
І розважно, шамкаючи, звільна
Стали викладать йому дарунки.
П е р ш а
Ось я дам йому наймення львине.
Д р у г а
Ось я дам Адоніса подобу.
Т р е т я
Ось я дам блискучі чорні очі.
Ч е т в е р т а
Я додам ще голосок носовий.
П е р ш а
Ось я дам ораторськую позу.
Д р у г а
Ось я дам відвагу і завзяття.
Т р е т я
Я додам ще пильність трудолюбну.
Ч е т в е р т а
Я додам амбіцію безмежну.
П е р ш а
Я дам жіночку йому прегарну.
Д р у г а
Я зроблю артистом драматичним.
Т р е т я
Я редактором ще політичним.
Ч е т в е р т а
Я співцем вдодатку оперовим.
П е р ш а
Я ввіткну перо критичне в руки.
Д р у г а
Я штовхну поезії писати.
Т р е т я
Я дам премії йому за драми.
Ч е т в е р т а
Я… та ні, сього вже забагато
Для одного. З того, що я мала
Дать йому в остатнім подарунку -
Таланту, - не дам йому ні дрібки.
Написано в році 1907, досі не друковано.
This file was created
with BookDesigner program
 [email protected]
25.06.2008