Кассандра

 
 
Мовчи! вона ж царівна!
 
 
Перший голос
 
 
Дарма!
 
Вже те її пророкування
 
уїлось нам в печінки. Не доки ж
 
терпіти се!
 
 
Третій голос 
 
 
Убить її!
 
 
(Якийсь молодик заміряється списом).
Гелен 
(здержує знаком руки)
 
 
Не руште!
 
Не проливайте крові - там святиня!
 
 
Деїфоб 
 
 
То як же буде, брате, з подарунком?
 
 
Гелен 
 
 
Ми храм новий збудуємо для нього,
 
«храм згоди» буде зватись. Поки що
 
стоятиме в царськім дворі дарунок.
 
 
(До Деїфоба).
 
 
Ти призначи сторожу для пошани.
 
 
Кассандра 
 
 
Сліпий побитих на сторожу ставить!
 
 
Деїфоб 
 
 
Кассандро!
 
 
Гелен
 
 
Брате, й ви, троянські мужі,
 
перевезіть коня в царське подвір'я.
 
 
Деїфоб дає знак рушати і подається сам до Скейської брами.
Голоси з люду 
 
 
Гелен наказує! Рушаймо, браття!
 
Гелена хай боги благословлять!
 
Він розум наш! Він наше око ясне!
 
 
Кассандра 
 
 
Єдине око - й те більмом зайшло!
 
 
Увесь люд рушає за Скейську браму.
Гелен 
 
 
Кассандро, слухай, нащо ти мене
 
на пробу ставиш дотинками тими?
 
 
Кассандра 
 
 
На пробу, чи не станеш раз видющим.
 
 
Гелен 
 
 
Кассандро, се ж безумство! Річ видима:
 
ахейський табор спорожнів; на морі
 
ані човна, ні цяточки немає.
 
Розвідачів далеко розсилали
 
ми з Деїфобом, найбистріших хлопців
 
і кінно, й піхотою. І не видко,
 
щоб де була яка залога, чати
 
чи щось подібне.
 
 
Кассандра 
 
 
Дурно не дає
 
дарунків ворог.
 
 
Гелен 
 
 
Та же той дарунок -
 
то миру знак. Чи ти ж не розумієш?
 
 
Кассандра 
 
 
Вже ж ні. Якби оце посеред моря
 
палка жарина плавала на хвилях,
 
розжеврена вогнем,- то був би знак
 
воді від полум'я на мир. Та хто ж би
 
збагнув такеє?
 
 
Гелен 
 
 
Люди не стихії,
 
і лиху, й гніву людському є край.
 
Ахеянок вже підросло багато
 
за час війни, і, може, Менелай
 
молодшу дома знайде від Гелени.
 
 
Кассандра 
 
 
Гелену бачив він на Скейській брамі
 
учора зрана.
 
 
Гелен 
 
 
Що ж?
 
 
Кассандра 
 
 
Піди, Гелене,
 
до неї в гінекей і там подумай,
 
що ти сказав.
 
 
Гелен 
(задумується. Тим часом зі Скейської брами показується гурт узброених троянців. Гелен показує їх Кассандрі).
 
 
Ти бачиш ті списи
 
і ті мечі? Не треба й остороги
 
пророчої. Он вартовий сурмач.
 
То ж сурма голос має, Троя - вуха.
 
 
Кассандра 
 
 
Німий глухого буде вартувати!
 
 
Гелен 
 
 
Кассандро, годі! Я глухий для тебе,
 
так же й твої слова німі для мене.
 
Договорились ми до краю. Годі.
 
 
Деїфоб 
(з юрбою узброених веде зв'язаного елліна до Кассандри й Гелена)
 
 
Сюди його, сюди! Нехай розсудять
 
троянські прозорливці сюю справу
 
і скажуть нам, що маємо робити
 
з оцим чужинцем. Брате, й ти, Кассандро,
 
послухайте і зважте. Ми застали
 
сього чужинця край коня на полі.
 
Блукав мов непритомний, сльози лив
 
і, руки ламлючи, слова безладні
 
викрикував. Ми зайняли його,
 
пізнавши елліна з одежі й мови.
 
Тепер між нами розділилась думка:
 
одні говорять одпустить його,-
 
він тим покинутий, що божевільний,
 
і, певне, він не зробить зла нікому,
 
а другі кажуть: се розвідач хитрий,
 
убить його, щоб не було біди.
 
 
Поки Деїфоб говорить, надходять люди, чоловіки й жінки, хто з поля від Скейської брами, хто з будинків від міста, і збираються в гурт.
Голоси в гурту 
 
 
Убить! убить!
 
 
Один голос 
 
 
За віщо?
 
 
Другий голос