Нестерпна легкість буття

Постійно дбаючи про розширення кола зарубіжних письменників для українського перекладу, Воліна ПАСІЧНА підтримувала безперервне листування з ними, налагоджувала все нові й нові знайомства, долала тисячі кілометрів просторами їхніх країн, аби надибати непересічні твори для нових перекладів. А вдома перечитувала стоси привезених із зарубіжжя книг та допоміжних бібліографічних і літературно-критичних матеріалів. І тут, і там її знали, поважали, допомагали їй… В історії українською красного письменства переклади Воліни ПАСІЧНОЇ залишаться як зразок майстерної інтерпретації українською мовою творів Є. Брошкевича, З. Плугаржа, М. Майєрової, Я. Соловича, З. Баймана та багатьох інших слов'янських письменників. Вершинної майстерності досягла вона, переборюючи тривалу тяжку недугу, коли останнім часом працювала над перекладом роману Мілана Кундери «Нестерпна легкість буття», з яким читачі «Всесвіту» знайомляться нині.
Вона рано втратила свого друга-чоловіка, який, зацькований номенклатурними чиновниками, передчасно пішов із життя; вона з відданістю родинним заповітам та його світлій пам'яті в тяжких умовах виводила на творчий шлях здібну доньку-філолога; вона й далі жила б клопотами власного дому, турботами редакції, що стала для неї другою домівкою, та невблаганна смерть забрала її від нас назавжди. І нам, і нашим та її колегам-перекладачам на Україні, і нашим та її друзям-письменникам у близькому й далекому зарубіжжі не вистачатиме самовідданої працьовитості, фахової вправності, доброзичливих порад духовно й культурно багатої жінки-редактора Воліни ПАСІЧНОЇ.
В глибокій жалобі схиляємо голови…
Пухом їй земля…
Пам'ять про неї — навіки в наших зболілих серцях…