«Аристократ» із Вапнярки

Назріла необхідність жанрово-стильового, ідейно-тематичного переозброєння сатири. Проблема ця досить нагальна з огляду хоча б на те, що сучасне зло постійно вдосконалює захисні функції, чудово оволодіває найновішими засобами соціальної мімікрії: уміє замаскуватися навіть на відкритій, здавалося б, повністю прострілюваній громадою місцевості, і робить це з такою вишуканістю й кмітливістю, що його важко виявити і з допомогою найпотужнішого адміністративного бінокля. Ось тут і може знадобитися далекобійна сатирична зброя: тактичні розвідки оповідачів у стан пристосуванців для добування балакучого «язика», далекі десанти повістярів у тили противників на крилах тонкого психологічного аналізу, могутні облогові машини романного типу для зруйнування залізобетонних стін міщанського індивідуалізму.
Тим радісніше, що спроба одного з кращих сучасних українських сатириків опанувати жанр роману виявилася успішною. Сподіваємося, що ця перша ластівка справді принесе із собою весну оновлення ідейно-стильових тенденцій, художньо-дослідницького арсеналу в усій нашій сатирично-гумористичній літературі.
Юрій ЦЕКОВ