Нічні пастухи буття

1979–2000
***
Батькові
 
 
Над нашою хатиною малою
 
Господнє Літо хутко перейшло,
 
І Міста, про яке писав Павло,
 
Не видно за осінньою імлою.
 
 
 
І ми перемовляємся з тобою
 
Двома-трьома словами — про тепло,
 
Про те, що літа наче й не було,
 
Так само, як життя; й не спим обоє,
 
 
 
Чекаючи пробудження від сну,
 
В якому повно смерті й туману,
 
Безсоння — і безсмертя — і любові…
 
 
 
Цей сон тече і тчеться з людських слів,
 
Та, вірячи апостолу Павлові,
 
В густій імлі щезають журавлі.
 
 
***
Мамі
 
 
Ця несподівана довго очікувана
 
тиша свідомості
 
тиша Пречистої Діви Марії світанку
 
Матері Божої Сніжної
 
Матері Божої Матіївської —
 
і гарних думок про незнищенність
 
м и н у щ о с т і
 
тиша лілей на Орловому озері
 
 
 
коли я відмовляюся
 
від холодного вина
 
аж до повернення в Царство
 
 
 
цієї тиші дитинства
 
омофору з ледь прив'ялими пахощами
 
і білосніжністю
 
маминого робочого халата
 
 
 
цієї тиші і чистоти
 
не було ніколи
 
тому що вона
 
є
 
вічно
 
 
Нічні пастухи буття
 
 
Угорі весняна лампа
 
і зелене полум'я в небесах
 
зорана земля і бездомна
 
вечір буйний у бутті
 
стихне
 
сам
 
 
 
і загасне полум'я
 
скло зелене трісне
 
і вечірні коні
 
стануть зовсім темні
 
 
 
як весна
 
або
 
Одкровення