Амаркорд (Збірка)
Читаючи одного суботнього дня спершу Allgauer Anzeіge, а потім Suddetsche Zeіtung, знаходжу у кожній із газет розлогі репортажі про повій. В одному випадку — матеріал про приховані камери, що спостерігали за повіями одного з мюнхенських борделів, в іншому — про спеціальні бараки для сексуальних послуг і соціальних працівників, що стежать за порядком у цих бараках у Кьольні. Як приховані камери, так і соціальні працівники повинні контролювати використання повіями презервативів. Можливо, це якась невідома мені традиція німецьких газет по суботах писати про повій, можливо, випадкове співпадіння, а можливо, — глибша ментальна спорідненість. Вартувало б, мабуть, замислитися і над тим, у який саме спосіб в різних місцевостях дбають про здоров’я повій і чи бараки гуманніші за приховані камери. Але я не ставила собі за мету досліджувати міжрегіональні відмінності. Хіба що на рівні кулінарному, тож можу запевнити, що тюрінзькі ковбаски смакують нічим не гірше за баварські, і навпаки.
Таких порівнянь можна навести більше, але у них немає не лише сенсу, а й потреби, тому краще просто зайвий раз пустити бульку у людський зріст у «Математикумі» чи пооглядати колекцію монет із зображенням Шиллера. Але тим не менше всі розмови, що їх мені доводиться вести протягом подорожі, мають одну спільність. Рано чи пізно темою стає Львів, і більшість моїх співрозмовників потребують трохи часу для того, аби віднайти у пам’яті відповідну географічну зону. Все ще достатньо часто лунають і традиційні запитання про те, чи справді українська мова так сильно відрізняється від російської, чи це лише спроби українців створити черговий антиросійський міф і здаватися важливішими, ніж вони є насправді. Але усі ці розмови уже суттєво відрізняються від тих, які мені доводилося вести п’ять-сім років тому. Подорожі до Східної Європи поступово перестають вважатися сферою екстремального туризму, і це враження щодня підтверджує повний салон літака Берлін — Краків. Сподіваюся, що до такого ж комфортного і дешевого рейсу Берлін — Львів чекати залишилося уже недовго.
Ця стаття була написана на замовлення швайцарського часопису du, який організував для авторки тритижневу подорож Німеччиною, враження від якої і лягли в основу статті.
Березень 2006.