Лагідний янгол смерті

Моя вдячність Гершовичу, висловлена подумки, поступово перетворилася на жалість до нього, до його смерті. Пригадалася могила дервіша на Мангишлаку, білий кам'яний стовпчик із прив'язаною вгорі смужкою зеленої тканини. Пригадалася і друга зелена смужка, прив’язана там само Аманом на згадку про похованого поруч майора.
Тепер мені думалось, що й майор був у чомусь дервішем. І Слава Гершович теж. Обидва вони щось шукали, й обидва, здавалося, не знайшли. Чи знайшов я те, що шукав? Ні, я знайшов зовсім інше. Я знайшов Гулю і був цьому радий. Був щасливий.
За кілька днів ми з Гулею поїхали на Пущанський цвинтар. Поклали на вкриту снігом могилу Гершовича букет гвоздик. Я зав’язав на верхівці іржавого похиленого хреста смужку темно-зеленого оксамиту.
Ми мовчки постояли біля могили кілька хвилин і пішли безлюдним цвинтарем до виходу. До трамвайної зупинки.
1996-1997pp.