Басараби

А вчера то мене вже так придушило, що-м стратив геть розум, і очі, і руки. В саме полуднє прийшло. Як прийшло, та й показало бантину в кошниці. Кожду крішку на ній показало, кождий сучок. Та й таки-м не спирався, бо не було куда лише відмотав воловід від ясел та й заліз у кошницю. То так спокійна мені було, так легко! Я замотував той мотуз і пробував, ци добре держить, і все знав, як треба зашнурок зробити, як зависоко підтягнути. Я сегодня дивуюся сам, як я так спокійно і весело тратився. Але тепер мені, богу дякувати, відійшло, і такий я рад, рад…
  Басараби як би поснули у дубовім сні.  
   
- Гріхи, люди, гріхи, треба бога просити.
- Докторі кажуть, що то така нерва є, що вона так хорує, як би й чоловік. Вона десь є в чоловіці, то вона розум відбирає, як заслабне.
- Ей, що докторі знають!..
IV - Мой, а вийдіть за Миколаєм, де він пішов? - сказала Семениха.
Басараби здригнулися, жаден не рушився з місця. Покаменіли.
- Та вийдіть за Миколаєм, кажу… Де він пішов? Жінки заголосили. Басараби позривалися і гурмою вийшли надвір.
- Тихо, тихо, хто знає ще, не робіть крику…
  This file was created  
  with BookDesigner program  
   [email protected]  
  27.06.2008