Синя книжечка

А на конець заграю їм пісеньку. Буде їм здаватися, що походжають по різнобарвних квітах і по шовковім зілю. Аж спотикатися будуть. Та й будуть видіти, як дівчина рве ба­р­вінок, як злотить його і сріблом посрібляє, і почують її пі­с­ню. Така то буде пісня, що всі стануть добрі і веселі. Ой татку, татку, як я буду грати, грати!
- Отак казала, а я, Україна, нарід, Міклошич... Пещена була... Та й далеко... Коби хоть на мінутку побачити...
Пробував знов люльку запалити.