Нехай буде воля Твоя
“Запитують – відповідай; не запитують – мовчи” (Йосип Волоцький).
“Мовчання є таїнство майбутнього віку, словеса ж – суть знаряддя світу цього” (Калліст та Ігнатій).
5. Пожадання тілесні та пристрасті душевні – СЛАСТОЛЮБСТВО, СРІБЛОЛЮБСТВО, СЛАВОЛЮБСТВО.
Якщо хочеш володіти Силою, бути успішним внутрішньо та зовнішньо – насамперед протистань духам злоби піднебесним надмірності та сластолюбства. Саме вони – нестриманість, надмірність і сластолюбство – зачиняють перед нами двері Неба: тонкого, духовного світу високих енергій. І як же не хочеться нам пробуджуватися від солодкого полону гріха! Але, не визволившись від залежності – АЛКОГОЛЮ, НІКОТИНУ, НАРКОТИКІВ, БЛУДУ, ЧЕРЕВОУГОДНИЦТВА, ніколи не здобудеш повноти Сили (вони-бо вгашають Дух!), не зможеш утримати її. Не зможеш стати вільним, сильним, досконалим. Не зможеш стати дійсно успішним.
Досить ходити по колу! Досить служити двом панам! Визначся, заміни ерзац-насолоду гріха правдивою насолодою здорового способу життя. Не відкладай це на завтра – завтрашній день може бути не твій...
Треба їсти, щоб жити, а не жити, щоб їсти. Жити треба, щоб вдосконалюватись. Надмірністю і сластолюбством ми купуємо собі пошкодження. Не їж досита, залиш місце для Духа Святого; віддай плоть та прийми Дух – навчають святі старці:
“У наповненому череві немає бачення таємниць Божих” (Серафим Саровський).
“Їсти треба стільки, щоб після трапези хотілося молитися (тобто брати силу Божу, духовну енергію благодаті)” (Старець Силуан /Антонов/).
“Кожного разу, коли ми говоримо собі « ні » , ми робимося сильнішими; і кожного разу, коли ми піддаємося якомусь потягу, ми можемо ослабнути” (Олександр Мень).
6. Перевтома.
Людина перевтомлена нагадує собою місто, яке знаходиться у облозі, оточене ворогами, а сторожа його втратила пильність – виснажена, знесилена, ледь тримається на ногах від утоми...
Як примножити Силу?
1. Не зупинятися, вдосконалюватися, братися усе вище й вище – від віри у віру, від слави у славу, від сили у силу: “Благословен, хто йде в Ім’я Господнє...”
2. Навчатися любити та віддавати: “Блаженніше давати, ніж брати!..”
“Шукайте ж найперш Царства Божого (внутрішнього, духовного краю Сили, сторони Любові) і правди його (через невипромінювання зла – смирення язика, серця та черева), – а все це (успішність як внутрішня, так і зовнішня) вам додасться!” (Євангеліє від Матвія).
Невипромінювання зла (смирення) > внутрішня духовна сила (благодать) > внутрішня та зовнішня успішність (оптимальне забезпечення духовних та фізичних потреб людини).
Тож тепер, пізнавши мету, шлях і засоби, одного лише просімо в Господа: ЧАСУ та СИЛИ, аби досягти обітованого.
Висновок (одним рядком):
З чого складається успішність? – З успішності зовнішньої та внутрішньої.
Що зумовлює успішність зовнішню? – На 90% успішність внутрішня.
Що зумовлює внутрішню, а отже, й зовнішню успішність? – Позитивна внутрішня сила (духовна енергія, благодать).
Як здобути внутрішню духовну силу (енергію) благодаті?
1. Шлях – НЕВИПРОМІНЮВАННЯ ЗЛА (СМИРЕННЯ):
а) розкритися перед небом у самозреченні та любові (повністю довіритись Богові) – це смирення духа;
б) відмовитись від утробно-споживацької психології на користь психології духовності (поставити духовні інтереси вище матеріальних, замінити життєву ідеологію насильства та користолюбства ідеологією доброти та безкорисливості), змінити мислення з негативного на позитив (думай добре, говори добре, роби добре, і буде тобі добре) – це смирення душі: розуму, волі, емоцій;
в) стримуватися у слові, в рухах та в їжі (плавні рухи, прихильна мова, спокійний погляд; нікуди не бігти і ніколи не кричати; їсти, щоб жити, а не жити, щоб їсти) – це смирення тіла.
2. Засоби – МОБІЛІЗАЦІЯ ВНУТРІШНІХ СИЛ ОРГАНІЗМУ (АСКЕЗА):
Для духа людського – молитва; для душі – слово; для тіла – піст, тісний контакт з природою (холодна вода, повітря, земля), фізична активність.
Як, здобувши, утримати Силу в собі? – Стриманістю від порушення духовних законів (стриманістю від гріха).
Як примножити Силу? – Постійним вдосконаленням та зростанням в любові. Любов – над усе! Бог є любов...
Розділ 2 . ЧОМУ МИ ХВОРІЄМО, АБО ЯК СТАТИ ЗДОРОВИМ
1. Чому ми хворіємо?
Тут завжди одна за двох причин: або ГРІХОВНІСТЬ наша, або НЕДОСКОНАЛІСТЬ (або ж обидві вони разом).
2. Що таке гріх?
Гріх, за визначенням святого апостола Івана Богослова, є беззаконня. Отже, гріховність людини полягає у порушенні нею певних ДУХОВНИХ ЗАКОНІВ.
3. У чому полягає вищий духовний закон?
Упродовж свого історичного зростання цивілізація людей наполегливо опановувала різноманітні закони – природи, суспільного розвитку, економіки тощо. Саме ці науки домінують в ужитках суспільства сьогодні. На жаль, досягши досконалості у дослідженні природничих учень, ми поминули найважливіше – належну розвідку законів духовних. Це-то і стало наразі головною причиною усіх наших бід. “Погине народ Мій за те, що не має знання: тому, що знання ти відкинув, відкину й тебе!” – картає Господь.
Вищим духовним законом Всесвіту є ЗАКОН ВДОСКОНАЛЕННЯ – закон СМИРЕННЯ І ЛЮБОВІ, закон МИЛОСЕРДЯ, – еволюційний закон одухотворення творіння (церковною мовою – освячення, “обоження” тварі). Це закон розвитку речовини від неживої, через живу, до вищої форми існування матерії – матерії мислячої (людина), і до найвищої її форми – матерії тонкої, духовної, просвіченої духом любові (світ ангельський). Добро – іти (жити) відповідно до Закону; зло ж – порушувати його.
Порушення закону (гріх) стає можливим лише на рівні матерії мислячої, тобто людини розумної, яка досягла рівня образу Божого (Ім’я Ягве означає Сущий – Той, Хто має сутність у Самому Собі, Абсолютно Вільний). Яка досягла щабля свободи вибору, свідомого вибору між добром і злом (ось чому твар безсловесна апріорі є безгрішною). На цьому рівні закон вдосконалення звучить так: “Віддай плоть – прийми дух!”
Таким чином, гріх – це ніщо інше, як наслідок конфлікту ПЛОТІ І ДУХА в людині, законів САМОЗБЕРЕЖЕННЯ ТА САМОЗРЕЧЕННЯ. Передбачене Творцем протиборство звірячих інстинктів, УТРОБНО-СПОЖИВАЦЬКОЇ ПСИХОЛОГІЇ (за визначенням апостола Павла – “закону плоті”) в нас, із вищим духовним “законом ума” – ПСИХОЛОГІЄЮ ДУХОВНОСТІ (духовність – суть перевага духовних інтересів над матеріальними), самозречним законом любові, законом милосердя в людині.
Творець чекає від Свого творіння СВІДОМОГО ВИБОРУ ДОБРА. Саме на сходинці Людини розумної, як вінця творіння речовинного і перехідної ланки до тонкого, ангельського плану буття, й відбувається ця боротьба. Тут – дилема вільного вибору. Тут – необхідна ланка між землею і небом. Тут – двері в царство досконалості. Звіряча лють, породжена плотським інстинктом самозбереження, має змінитися в нас ангельською любов’ю, народженою духовним законом милосердя. Твар-бо “підкорилася марноті не випадково...”, як сказано у Посланні святого апостола Павла до римлян (читай 8 розділ, 19–23 вірші).