Віють вітри, віють буйні

      Маруся Чурай
Віють вітри, віють буйні 
?Віють вітри, віють буйні, 
Аж дерева гнуться, 
Ой як болить моє серце, 
А сльози не ллються. 
Трачу літа в лютім горі 
І кінця не бачу. 
Тільки тоді і полегша, 
Як нишком поплачу. 
Не поправлять сльози щастя, 
Серцю легше буде, 
Хто щасливим був часочок, 
По смерть не забуде… 
Єсть же люди, що і моїй 
Завидують долі, 
Чи щаслива та билинка, 
Що росте на полі? 
Що на полі, що на пісках, 
Без роси, на сонці? 
Тяжко жити без милого 
І в своїй сторонці! 
Де ти, милий, чорнобривий? 
Де ти? Озовися! 
Як я, бідна, тут горюю, 
Прийди подивися. 
Полетіла б я до тебе, 
Та крилець не маю, 
Щоб побачив, як без тебе 
З горя висихаю. 
До кого я пригорнуся, 
І хто пригoлубить, 
Коли тепер того нема, 
Який мене любить?