Дін

Боровиковський Левко 
            ?ДІН 
Питається море в Дону: 
«Відкіль гониш води? 
Яку росиш ти сторону 
І поїш народи?» 
«Біжать мої світлі води 
З далекого краю: 
Славні сторони й народи 
Рошу й напуваю. 
Сто станиць на моїх кручах 
Мене поважають; 
Сто полків орлів літучих 
Коней напувають. 
Їх воєнна слава давня, 
Як сам я, без краю! 
Я їх щастя, я їх знамя 
Купаю й кохаю! 
Там дівчата злоту й шовку 
І щоту не знають; 
Там козаки в царськім войську 
Маком розцвітають. 
Там у вині винограднім 
Купаються діти; 
Там у степу неогляднім 
Табуни без сміти. 
Цар козаків зна кохати, 
Дав їм батьком — сина: 
Донське сонце, донська мати — 
Царськая дитина!».