Альтернативна еволюція

ЖАЙВІР — пташка, що ЖИВЕ в ІРІ (в небі), ЖИЙ, ЖИЄ В ІР.
ЖАЛЬ, ЖАЛО, ЖАЛОБА, ЖАЛІСТЬ — все це низка спільних понять: ЖАЛО — від ЗАЛО (ЗАЛАЗИТИ). ЖАЛЬ, ЖАЛІСТЬ теж глибоко залазить, проникає в душу.
ЖАР, ЖАРЕНИЙ, ЖАРКО — ми вже згадували: в корені АР, вогонь.
ЖАРТ — крім того, як ми вже казали, що ЖАРТУВАННЯ означає жвавість, веселощі, вогненність, воно зв’язане також з АРТОМ, кореневим словом, що означає в інших мовах артистичність, творчість, імпровізацію тощо.
ЖЕБРАТИ, ЖЕБРАЮ — ЖИТТЯ БРАТИ, прохати їжу, що дає життя.
ЖЕНИТИ, ЖЕНА (ЖОНА), ЖЕНИХ та інші слова цього кореня — означають НА ЖИТТЯ, об’єднання двох для нової сім’ї. ЖЕ (ЖИТТЯ) — на (для).
ЖАТИ, ЖЕНЦІ, ЖНИВА, ЖНИВО — слово ЖИТТЯ і НИВА, брати з НИВИ (НИВА — вічно нова, вічно народжуюча), те, що дає життя.
ЖЕРТИ (ЖРАТИ) — поїдати життя, так, як АР, вогонь. ЖЕРТВА — Ж АР ТВА — подарунок АРОВІ для його ЖИТТЯ, приношення ТВОРЦЕВІ (ТВА).
ЖИВІТ — той, що дає ЖИТТЯ (ВІТУ). В праслов’янській мові ЖИВІТ і ЖИТТЯ було спільним словом.
ЖОРНО — жерти зерно, молоти.
ЖОРСТОКИЙ — СУТЬ ЖЕРЕ інших.
ЖУРА — почуття, що ЖЕРЕ душу. Звідси — ЖУРЛИВИЙ, ЖУРАВЕЛЬ, ЖУРБА, все, що пекуче для серця, що навіває ПЕЧАЛЬ.
— З —
ЗАБУТТЯ — втратити свідомість, забути. Отже, Буття — це свідомість, сприйняття свого місця у ВСЕСВІТІ. Без особи безглуздо говорити про якесь «незалежне» буття світу.
ЗАВІРЮХА — ЗАВІСА ІРІЮ, закрита далечінь снігом.
ЗАВТРА (ЗА УТРА) — вслід за сонцем, за РА, як настане ранок.
ЗАЛІЗО — від слова ЗАЛАЗИТИ, глибоко уражувати: з цього металу спочатку робили (замість кременю і кісток або бронзи) вістря (жала — железо) для списів, ратищ, стріл тощо. ЖАЛО — теж звідси.
ЗЛО — теж ЖАЛО, ЗАЛАЗИТЬ в Душу.
ЗЕЛО (парості рослин) теж схожі на ЖАЛО, вилазять із землі. А вже від ЗЕЛА — ЗЕЛЕНИЙ. ЖАЛИВА (кропива) зв’язана з тим же.
ЗАКЛЯТТЯ, ЗАКЛЯСТИ — походить від слова КІЛ, КОЛ (в основному осиковий). Ворожбити вбивали КІЛ в зображення людини чи тварини, яку треба знищити чи знесилити, і промовляли (заклинали), ходячи навкруг КОЛА (по колу). КОЛДУВАТИ — те саме, від КОЛА, КІЛКА (КОЛ ДАВАТИ В ГРУДИ). ЗАКОЛОТИ — теж вбити КОЛ у груди. ЗАКЛЯКНУТИ — стати, як КІЛ, КОЛ, КОЛУПАТИ — кілком рити, довбати.
ЗЕМЛЯ (ЗЕМ-ЛЯ, ЛЯ — форма закінчення така, як ЗІЛЛЯ, РІЛЛЯ, БАДИЛЛЯ, МАЛЯ, ГІЛЛЯ тощо. Кореневе слово ЗЕМ. Означає МТИ — М — ЗЕЛА, ТА, що народжує ЗЕЛО).
ЗЕРНО (3-АРНО) — з вогнем, з життям. ЗИМА (ЗЕ-МА) — ЗЕЛА НЕМА, життя нема.
ЗІРКИЙ — той, що бачить далеко, в ІРІЙ.
ЗОЛОТО (ЗЛО-ТО) — дивовижна зміна слів у нашій мові: спочатку, коли нашим предкам нав’язали цей метал, як відповідник певної цінності праці чи предметів, назва ця значила — СОЛ (сонце) і АТА (батько), тобто — породжене сонцем. Але народ одразу трансформував назву так, як сприйняв суть нововведення: ЗЛО ТО, бо цей дорогоцінний метал, зосередивши в собі всю цінність творчості народів, був загарбаний підступними володарями та лихварями, котрі, таким чином, стали контролювати духовне життя людства. З цього ясно, що необхідно відмовитися рішуче від золота й, узагалі, від грошей, щоб єдиною цінністю буття стала тільки праця, творчість, мисль.
ЗЛИДНІ — ЗЛІ ДНІ, дні, позбавлені радості: отже, злиденна не лише людина, котра не має що їсти, а й духовно бідна людина.
ЗМІЯ (ЗМ — ЗЕМНА) — гад, що повзає по землі.
ЗОРЯ (те ж, що і ЗІРКА) — ЗОРИТИ, ДИВИТИСЯ з неба, З ІРІЮ. Відчуття космічної спів’єдності буття: ЗІР у людини, яка дивиться в небо, ЗІР у неба, котре дивиться на людину.
ЗРАДА — відійти від РА, від РАДОСТІ, від спільної РАДИ.
ЗРАЗУ, ЗАРАЗ — швидко, як вогонь, жваво, одразу, хутко.
— І, Ї —
ІРІЙ — далечінь, небо, безкрайність, невідомість: там, куди йде РА, АРА.
ІРИЦЯ — пташка, котра перша вертається з ІРІЮ. ІРИЦЕЮ символічно називають також людину, котра перша, з небезпекою для себе, провіщає прихід нової ери, важливих змін.
ІВА (верба) — ІВА-ЄВА, ЄВА-ЖИТТЯ, дуже життєдайна рослина, що може рости навіть з патичка.
ІМЕНО, ІМЕННЯ, ІМ’Я — Я ЛЮДИНА, Я — МЕН, МАН, а далі — назва.
ІСТИНА — від слова ЄСТЬ, Є СУТЬ, СУТТЄВІСТЬ, КОРІНЬ БУТТЯ.
ІСНУВАТИ — СНИТИ БУТТЯ: бачити сон, ніби ти живеш.
ЇСТИ (ЄСТЬ) — від слова Я СУТЬ. Я Є. Щоб бути, треба їсти.
ЇДЬ (їда), ЇДКИЙ, ЇДЬ (отрута) — все від одного кореня: дуже дивно! Без їжі неможливо жити, але вона разом з тим і отрута. Відлюдні самітники знали про це і роками постилися, шукаючи їжі духовної.
— К —
КАЗАТИ (АЗ, тобто Я, до ТИ (Тебе)). Від мене до тебе. Зв’язок між: людьми. Звідси і КАЗКА, КАЗАННЯ і т. п.
КАЗИТИСЯ, божеволіти — теж, як не дивно, від казки: людина, котра повірила казці, легенді, вважалася нерозумною, божевільною, скаженою.
КВІТ, КВІТУВАТИ — все, що пов’язане з ВІТОЮ, ми вже згадували.
КЕРМАНИЧ (КОРМА, КОРМЧИЙ) — від спільного слова КОР (серцевина, корінь). Тут і КОРА, і КОРИСТЬ (основа справи), і ПОКОРИТИ, і навіть КОРОВА — КОРМИЛИЦЯ сім’ї і т. д.
КІСТЯК — у корені ІСТ, ЄСТЬ, СУТЬ — основа тіла.
КОЛОТИ — від слова КІЛОК, КОЛ. Перша зброя первісних людей. Якщо вбити КІЛ (КОЛ) у землю і обійти його, виникає КОЛО, КІЛЬЦЕ.
КМІТЛИВИЙ — у корені УМІТИ, УМІЛИЙ, а також — МИТЕЦЬ, ТВОРЕЦЬ.
КНЯЗЬ, КНЯГИНЯ — від слова КІНЬ (КОНЯЗЬ). Скандинавське КОНУНГ, саксонське — КІНҐ. Буквально — вершник, вояк, якого запрошувало ВІЧЕ на СТІЛ для володарювання.
КОВАЛЬ (К-ОВАЛЬ), той, що робить НОВІ (Н-ОВІ) речі. Ми вже казали, що корінь ОВА відноситься до всього небувалого, завершеного, початкового або круглого, яйцеподібного.
КОВАДЛО — від КОВАЛЯ.
КОЗАК (КАЗАК) — вільний, мандрівний лицар. Походить від слова КАЗКА, легенда. Людина з КАЗКИ, з пісенного краю, герой народних дум і казок.
КОЛЕСО, КОЛОДА, КОЛІЯ і т. д. — все це від КОЛА.
КОЛЯДА, КОЛЯДКИ — КО (К) ЛАДИ, ДО ЛАДИ, звертатися, співати для ЛАДИ, прославляти її (легендарна мати людей, пізніше ми згадаємо її). Згодом візантійство пристосувало сонячні звичаї для нового культу.
КОРИТО — певно, спочатку цей предмет домашнього начиння робили з КОРИ.
КОРІНЬ (в основі КР, КРИТИ), СКРИТИЙ, схований, невидимий).
КОРОБКА, КОРОБ — те саме: крити, заховати. КРШЛЯ (покрівля), КРОВ, КРАСТИ, КРІТ (під землею, невидимий) — походить від ПРИКРИТИЙ.
КРАСНИЙ, КРАСИВИЙ, КРАСА тощо — все це несе корінь РА: вогняний, чудовий, любий.
КРИНИЦЯ (КРИ, схована) — джерело з-під землі.
КУПАЛА — свято Сонячного культу в час літнього сонцестояння, коли РА наймогутніший. У цей час найбільшої напруги природних сил можна добути небувалі можливості (символ — квітка папороті), знайти, приворожити судженого (нареченого) тощо. У ніч на Купала також купалися, обмивалися, щоб змити з себе бруд життя, щоб стати ближче до РА, до єдності.
КУПАТИСЯ і КУПА, СПІЛЬНІСТЬ, як не дивно, теж звідси, бо очищення веде до близькості. КУПУВАТИ теж від слова КУПА.
КУРІНЬ — дуже давня конічна споруда, у центрі був огонь — РА, АР, УР: звідси — куритися, куриться дим, курний, закурений. КУРЕНІ також були у запорожців.
— Л —
ЛАДА — так пращури називали Матір усіх людей, Матір світу, саму суть життя; інші наймення цієї богині — ЖИВА, СЛАВА.
У Лади прохали напуття на всяку добру справу, на замирення, на сіяння і збирання врожаю, на будову нової хати, на дружбу і побратимство, на одруження. З нею закликали весну-красну, водили хоровод, проводжали літо.
Від Лади безліч похідних слів та понять. ЛАД, як порядок, гармонія, добрий стрій; ВЛАДА, як мудре керування; ЛАДНИЙ, як гарний, красивий; ЛАДНАТИ — жити в дружбі, готувати щось по дії; ЛАДКИ — забавка для дітей, коли плещуть у долоні; ЛАДЕН — готовий; ЛАДАН — приємна смола; ЛАДО — ласкаве ймення закоханих, котрі бачили одне в одному втілення самої Матері Лади; ЛАДУВАТИ — готуватися до походу, до дії тощо; БЕЗЛАДДЯ, НЕЛАДИ, і багато інших, показують, що погано там, звідки йде Мати Лада.