Я, «Побєда» і Берлін

Плани
(На тоді, коли)
 
 
Я плани склав собі на день,
 
Бо було місце, де писати.
 
І на ніч склав собі також,
 
Щоб зовсім в ліжко не лягати.
 
 
 
Плани на тоді, коли
 
Не маєш часу.
 
Плани на тоді, коли
 
Не маєш сили,
 
Плани на тоді, коли
 
Прийде хтось інший,
 
Плани на тоді, коли...
 
 
 
І так писав я вечір весь,
 
Прийшов хтось і сказав: субота.
 
Я пишу то, я пишу все,
 
А завтра вранці на роботу.
 
 
 
Плани на тоді, коли
 
Не маєш сили,
 
Плани на тоді, коли
 
Не маєш часу,
 
Плани на тоді, коли
 
Прийде хтось інший,
 
Плани на тоді, коли...
 
 
 
Я вже не їм і не лягаю,
 
Я плани маю і складаю.
 
То ті, хто так собі жиє,
 
Не знає, хто він є і де,
 
Є і де...
 
 
«Побєда»
 
 
Я їздив на «Побєді» там, де рівно, і по горах,
 
Ще я їздив і по лісі, де ведмеді жиють в норах.
 
Я купу всього видів, купу всього чув і мав,
 
А багато ще такого, що я навіть і не знав.
 
 
 
Я лягаю на дивані і не хочу засинати,
 
Зараз буде «Музобоз», і я хотів би там заграти.
 
Де я був і що я бачив, вже нічого не пам'ятаю,
 
А для того завтра рано на «Побєді» виїзжаю.
 
 
 
Я вже синій, бо так кожен день,
 
Цілий день я їду в своїй «Побєді»,
 
Цілу ніч вона може, але я засинаю,
 
Але я доїду, бо музика грає...
 
Бо музика грає...
 
Бо музика грає...
 
 
 
І знову через поле, через ліс і через гай
 
Я їду на «Побєді», збоку пташки пролітають.
 
Я знаю всі дороги, ну а може, і не знаю
 
Та я просто скоро іду, мене ровер обганяє.
 
 
 
Я дуже сильно люблю вишивати на «Побєді»,
 
Вона має грубі двері, як у школі в туалеті.
 
Я їду, вітер дує, і аж кола відлітають,
 
Вже коли повідлітають, то ніхто не полапає.
 
 
Понурі танці
 
 
Там, на паркеті, робиться страх — то понурі танці.
 
Всі на одному місці стоять, тільки я хитався.
 
Вітер холодний на місці застиг, можна в руки взяти,
 
Не розберешся — кудись треба йти, бо хочеш спати.
 
 
 
Змучені ноги понуро ходять по воді...
 
Солодкі муки... то не мій сон... я тут є чужий...
 
 
Притулися
 
 
А під ногами вже нападало листя — то осінь,
 
І на роботу з ранку встати не хочеться зовсім.
 
А ти пішла і вже ніколи не прийдеш... так сумно...
 
Метро відкриють через пару хвилин... буде шумно...
 
 
 
Притулися тихенько,
 
Обійми мене ніжно,
 
Знаєш — зовсім не смішно...
 
 
 
На джипах їздять молоденькі дівчата — на фітнес,
 
А з тепловоза хтось зливає соляру — то бізнес.
 
А ти пішла і, може, вечором прийдеш — я скучив,
 
В лице піском кидає вітер — ну як він замучив!..
 
 
 
А зверху часто хмари плачуться нам на погоду,
 
Хоч неживі вони, а все-таки трохи їх шкода.
 
А я нап'юся пива з самого ранку — я вільний,
 
Нарешті Бог почув мене і хтось вкрав мій мобільний.
 
 
Просто МИ
 
 
Візьми свою гітару, напиши два слова,
 
Дай свого серця ритм — і буде пісня нова.
 
Дай своїх вулиць шум і запах сигарети,
 
Мороз по шкірі, джінси і старі касети.
 
 
 
То є просто рок,
 
Просто ти,
 
Просто я.
 
 
 
То є просто рок,
 
Просто ми
 
Не просто так придумали...
 
 
 
Включи транзистор зранку і не падай з ліжка
 
То просто радіо заграло твою пісню.
 
То просто ді-джей в'їхав в твої тексти,
 
Під неї вперше хтось займеться сексом.
 
 
 
Сто тисяч рук злітає за акордом в небо,
 
Сто тисяч пар очей запалить твою сцену.
 
Сто тисяч голосів співає твоє соло,
 
Візьми свою гітару, напиши два слова...
 
 
Птахи
 
 
Раз високо в небі
 
Я зустрів чужих птахів.
 
Всі вони летіли
 
Звідтам, де і я хотів.
 
 
 
Крилами шуміли,
 
Наганяли дикий страх.
 
Потім в воду сіли
 
Просто в мене на очах.
 
 
 
І я собі захотів
 
Політати десь під небом.
 
Двоє гарних крил —
 
І мені вже ніц не треба.
 
Я собі захотів
 
Подивитися на люди.
 
З висоти птахів
 
Я побачив то, що буде.
 
 
 
На старих деревах
 
Вони мають свої хати.
 
То не є далеко,
 
Та не можна їх дістати.
 
 
 
Вони мають крила
 
І не роблять зла нікому.
 
А як стане зимно,
 
То летять собі додому.
 
 
 
І я собі захотів
 
Політати десь під небом.
 
Двоє гарних крил —
 
І мені вже ніц не треба.
 
Я собі захотів
 
Подивитися на люди.
 
З висоти птахів
 
Я побачив то, що буде.