ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ ПРИКАРПАТТЯ

Аконіт міцний висівають у пухкий грунт на глибину 1-1,5 см. Сходи з'являються навесні. В перший рік життя рослина утворює розетку, а цвіте і плодоносить - на другий рік. Вегетація починається з квітня. Протягом вегетаційного періоду рослини 2-3 рази проріджують, видаляючи бур'яни.  
Збирають бульби аконіту восени, старі з стебловими залишками відкидають. Сушать у добре провітрюваних приміщеннях або у затінку на відкритому повітрі.  
Збираючи аконіт, слід пам'ятати, що всі його частини отруйні. .  
 
Алтея лікарська  
(Althaea officinalis L.)  
Родина мальвові (Malvaceae)  
Згадується в працях стародавніх лікарів. На початку IX ст. Карл Великий видав наказ про вирощування лікарських рослин, в тому числі й алтеї.  
Східні слов'яни при легеневих захворюваннях використовували різні лікарські рослини (малина, липа, чебрець, солодка), але найбільш популярною, за свідченням багатьох джерел, була алтея лікарська.  
Це - багаторічна трав'яниста рослина. Має широке вертикальне кореневище з простими, рідше галузистими жовто-бурими коренями, які досягають 50 см довжини. З кореневища виходять кілька прямостоячих сірувато-зелених, угорі короткогалузистих стебел заввишки близько 1 м з листками і блідо-рожевими квітками, розміщеними по кілька штук у пазухах верхніх листків. Листки черешкові. З обох боків сірувато-зелені; нижні - яйцеподібні, п'ятилопатеві. Верхні - трилопатеві, по краях зубчасто-пилчасті. Квітки складаються з подвійної неопадаючої чашечки, п'ятипелюсткового віночка і численних тичинок, і зрослися майже до самого верху в одну загальну трубку, що прикриває маточку. Плід сухий, у вигляді приплюснутого кружка, оточений чашечкою, яка залишається; плід розпадається на бурі сім'янки.  
Корені алтеї містять до 35% слизових речовин. Які визначають цілющі властивості рослини, а також крохмаль (до 37%), сахарозу (10,2), бетаїн (до 4%) і жирну олію (до 1,7%). "  
Препарати алтеї (порошок, водний настій, рідкий екстракт, сироп) використовують як протизапальний, обволікаючий і відхаркувальний засіб при катаральних станах дихальних шляхів, а також при поносах, гострих гастритах і ентероколітах. Вона входить також до складу грудного збору.  
Крім застосування в медицині, рослину можна використовувати для одержання з її стебел волокна, а з насіння - олії.  
У народній медицині корінь алтеї вживають рідко. Значно частіше квітки і листя при шлунково-кишкових захворюваннях, для полоскання горла і клізм при поносах.  
Вирощують алтею на чистих від бур'янів суглинистих і супіщаних чорноземах з неглибоким заляганням ґрунтових вод. Орють на зяб на глибину 25-27 см, перед цим вносять органічні (з розрахунку 0,3 т/100 м2) і мінеральні (5 кг фосфорних і 1 кг калійних) добрива.  
Розмножується алтея в основному насінням. Норма висіву його - 0,1 кг/100 м2, міжряддя - 70 см, насіння загортають на глибину 1,5-2 см.  
Після появи сходів міжряддя розпушують на глибину 5-7 см, якщо сходи густі, їх проріджують. Залишаючи на 1 м погонної довжини рядка 8-10 рослин. Протягом літа посіви ще 2-4 рази розпушують з одночасним прополюванням в міру необхідності. Починаючи з другого року життя рослини на плантаціях підживлюють аміачною селітрою з розрахунку 3 кг/100 м2. Перед зимовим періодом відмерлі частини рослин видаляють.  
 
Анемона дібровна (Anemone nemorosa L.)  
Родина жовтецеві (Ranunculaceae)  
Рослина висотою 10-25 см, з довгими підземними кореневищами. Листки пальчасто-роздільні. Квітки поодинокі, з білими або рожевуватими з нижнього боку листочками оцвітини. Плоди - багатогорішки, з короткими носиками. Цвіте у квітні - травні. Росте у Карпатах і на Поліссі, зрідка в Лісостепу. У вологих тінистих місцях, особливо в западинках, на пухкому поживному грунті розвивається у великій кількості.  
Міжнародна назва роду походить від грецького "вітер" (час цвітіння рослини збігається з періодом весняних вітрів). Видова назва в перекладі з латинської мови - "дібровна".  
Квітки анемони закриваються на ніч і перед дощем - це засіб для захисту пилку від вологи. Розмножується кореневищами і насінням. Цвітіння настає тільки на 10-12 рік після висівання насіння. Якщо навесні кореневище залишається без наземної частини, рослина гине. Ось чому не слід зривати її на букети.  
У листяних і мішаних лісах росте рослина дещо схожа на дібровну анемона жовтецева (A. Ranunculiodes L.) з жовтими квітками (іноді ці види зустрічаються разом). Обидва види мають лікувальні властивості. Великі (до 3-5 см у діаметрі) білі квітки на довгих квітконосах в анемони лісової (A.sylvestris L.), поширеної в лісостепових і степових районах. А в анемони нарцисоцвітої (A. narcissiflora L.), що росте в Карпатах, численні білі квіти (до 2 см у діаметрі) зібрані в зонтик.  
Анемони - декоративні рослини, усі вони потребують охорони. В рослині є отруйні речовини.  
 
Астрагал солодколистий  
(Astragalus glycyphyllus L.)  
Родина бобові (Leguminosae)  
Багаторічна трав'яна рослина, заввишки до 30-80 см. Стебло розгалужене. Листки складні, з 9-12 еліптичними листочками і прилистками. Квітки зеленувато-жовті, зібрані в короткі густі китиці. Цвіте в червні - серпні. Плоди - боби лінійні, зігнуті дугою .