Удар грому
Метелик, ця витончена маленька істота, що порушила рівновагу, зачепивши рядок маленьких кісточок доміно, які в свою чергу зачепили великі кісточки доміно, а потім — велетенські кісточки доміно, і всі вони падали й падали довгі роки протягом усього часу. Екельсів розум заметушився.
— Це ж не могло все змінити. Невже один мертвий метелик — це така важлива річ?
Невже?
Його обличчя застигло. Тремтячими губами він запитав:
— Хто… Хто переміг на президентських виборах вчора?
Чоловік за столом засміявся.
— Жартуєте? Ви ж добре знаєте, що Дойчер, хто ж іще? Звісно, не цей дурнуватий слинько Кейт. Тепер у нас — залізний хазяїн, справжній конкретний пацан! — Службовець раптом замовк. — А що таке?
Екельс застогнав. Він впав навколішки. Він став згрібати золотого метелика трепетливими пальцями.
— Чи не можна, — заблагав він у світу, в себе, у працівників фірми, у Машини, — чи не можна повернути його назад, так, щоб воно було знову живе? Чи не можна почати спочатку? Чи не можна…
Він не рухався. Із заплющеними очима він тремтів і чекав. Він почув, як у кімнаті шумно видохнув Трейвіс, як Трейвіс пересмикнув затвор, зняв із запобіжника, підняв рушницю.
І це був удар грому.
© НАУКА І СУСПІЛЬСТВО. 1986. № 11.
© http://LiveJournal.com
© Pulvermacher, переклад з англійської, 2005.