Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія

— О, так, — проголосила Кара.
Лорд Рал не зміг стримати посмішки, оскільки був упевнений, що Морд-Сіт не бачить його, так само як не бачить, що Келен обернулася, дивлячись через плече, і дивиться на нього з особливою посмішкою, призначеною йому одному.
— Дивись, — підняла руку Келен, вказуючи вгору.
Через пролом в кронах кедрів, на тлі ясного синього неба, подорожани побачили зграю чорних птахів, що кружляли над лісом і піднімалися в потоках гірського повітря. Зграя більше не полювала на них. Хижаки просто шукали чогось на обід.
— Що там старі люди кажуть? — Запитала Кара. — Здається щось на зразок того, що птахи, які в пошуках здобичі кружляють над тобою на самому початку подорожі, — поганий знак.
— Так, — відгукнувся Річард, — Але я не дозволю якійсь старій приказці зупинити мене. І в будь-якому випадку, ти ж ідеш з нами.
Келен розсміялася і отримала у відповідь сердитий погляд їх захисниці. Жінка від душі засміялася ще голосніше, і Річард розсміявся разом з нею. Кара не змогла стриматися, і коли вона перевела погляд на стежку, Річард побачив усмішку, що ковзнула по її обличчю.