Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви

Зедд, продовжуючи жувати, постукав по нашийнику.
— Таких більше не роблять. Чоловік з трубкою, примружившись, ткнув Мунд штуком в нашийник.
— Здається, на ньому немає застібки. Виглядає як цілісний. Як ти його знімаєш?
Зедд розстебнув нашийник і показав присутнім.
— Застібка є. Тонка робота, вірно? Збоку навіть не видно, настільки вона хитра. Робота великого умільця. Таких зараз немає.
— Я завжди це говорю, — буркнув чоловік з трубкою. — Хорошої роботи нині не зустрінеш;
— Та вже. — Зедд знову надів нашийник і застебнув його.
— Я нині бачив дивну хмару, — заявив круглощокий чоловік, що сидів навпроти. — Дуже незвичну. Схожу на змію. Вона навіть іноді звивалося.
— Вірю. — Зедд, нахилившись вперед, знизив голос.
Всі теж нахилилися до нього.
— А що це означає, Рубен? — Прошепотів один. Він подивився кожному в очі.
— Деякі називають це стежачою хмарою, прив'язаною до певної людини або чарівника. — Він із задоволеним виглядом вислухав здивовані ахання.
— А навіщо вона потрібна? — Запитав щільний чоловік. Очі його стали зовсім круглими. Зедд багатозначно подивився навкруги.
— Щоб вистежити людину і знати, куди вона прямує.
— А він що, не бачить цієї змієподібної хмари?
— Кажуть, тут є одна хитрість, — прошепотів Зедд. — Вона завжди вказує на ту людину, за якою стежить. — Свої пояснення чарівник супроводжував для наочності рухом вилки. — Тому він бачить лише маленьку точку, як кінець палиці. Але той, хто дивиться збоку, бачить всю тростину.
Чоловіки відкинулися на стільцях, обмірковуючи почуте, а Зедд взявся поглинати качку.
— А ти знаєш щось про ці вітри змін? — Запитав нарешті один з чоловіків — І про нового Магістра Рала?
— Я не був би королівським читцем хмар, якби не знав — Зедд підняв вилку. — Це дуже знаменна історія, якщо ви, панове, хочете її послухати.
Голови знову наблизилися.
— Вона почалася дуже давно, ще в ту, давню війну, — почав Зедд, — коли були створені ті, кого називали Соноходцями…