Переспівниця

 
 
Заплющ оченята і руту знайди,
 
Вона вберігає від лиха й біди.
 
А я залишаюсь навіки з тобою,
 
Тебе огортаю своєю любов’ю.
 
 
Мої діти не знають, що граються на могилі.
Піта каже, що все буде гаразд. Ми разом. І в нас є книга. Ми зможемо розповісти все дітям, і вони зрозуміють і стануть відважнішими. Але одного дня мені доведеться пояснити їм природу своїх нічних кошмарів. Чому вони мучать мене і ніколи не облишать.
Доведеться розповісти, як я вижила. І що іноді мені страшенно важко жити й отримувати від життя задоволення: я боюся, що завтра у мене все це відберуть. У такі моменти я стараюся пригадати добрі вчинки інших людей. Це немов гра. Незмінна гра. І навіть трохи набридлива, якщо гратися в неї двадцять років поспіль.
Однак є набагато гірші ігри.
КІНЕЦЬ