Одіссея капітана Блада

Дівчина знітилась і, зрозумівши, що ця відповідь призначена для майора, вибігла в сад, а
майор Меллерд пішов за полковником.
— Його високопревосходительство губернатор зараз прийме вас, — сказав він і широко розчинив
двері.
Полковник Бішоп, хитаючись, увійшов до кабінету і став, очікуючи.
За столом сидів якийсь незнайомий йому чоловік, видно було тільки маківку його акуратно
зачесаного чорного волосся. Потім губернатор Ямайки підвів голову, і його блакитні очі суворо
поглянули на заарештованого.
З горла Бішопа вихопився якийсь невиразний звук, і полковник, скам'янівши від подиву,
витріщився на його високопревосходительство губернатора Ямайки, впізнавши в ньому того, на кого
безуспішно полював на Тортузі.
Цю сцену найкраще схарактеризував ван дер Кейлен у розмові з лордом Уіллогбі, коли вони
піднялися на палубу флагманського корабля адмірала.
— Це душе поетишно! — сказав він, і в його блакитних очах промайнув веселий вогник. —
Капітан Блад любить поесій… Ви пам'ятайт яблуні в саду, га? Ха-ха!