Як дитиною, бувало

  
Леся Українка
 
 
Як дитиною, бувало
 
Як дитиною, бувало,
Упаду, собі на лихо,
То хоч в серце біль доходив,
Я собі вставала тихо.
«Що, болить?» - мене питали
Але я не признавалась -
Я була малою горда,-
Щоб не плакать, я сміялась.
А тепер, коли для мене
Жартом злим кінчиться драма 
І от-от зірватись має 
Гостра, злобна епіграма,-
Безпощадній зброї сміху
Я боюся піддаватись, 
І, забувши давню гордість, 
Плачу я, щоб не сміятись.
This file was created
with BookDesigner program
 [email protected]
18.07.2008