Суперклей Христофора Тюлькина, або 'Вас викрито - здавайтесь!' (на украинском языке)

-- Так от де їхня схованка! -- вигукнув Христофор. -- Що ж нам робити? 
-- Розшукати Євгена Євгеновича, -- запропонував Васько. -- Вiн порадить. 
Друзi вибрались назовнi й помчали назад утричi швидше. 
Вони вже майже добiгли до околицi, коли раптом дорогу їм заступив Бевзь! 
-- Вiд вовчика тiкаєте? -- єхидно поцiкавився вiн. -- Чи зайчика злякались? 
-- Пропусти, -- сiпнувся Христофор, -- нiколи нам. 
-- Диви, який зайнятий! I куди ж ти, Тюлечко-кiлечко, так спiшиш? Вiршика назавтра вчити, аби двiйочку не вклеїли? -- не вiдступав з дороги Бевзь. 
-- Вiршика не вiршика, а скоро тобi буде ого-го! 
-- Що ти маєш на увазi? -- перелякався Сем. 
-- А ми бачили, де ти зi своїми дружочками переховуєш украдене з магазину! 
-- Ну, ти, -- обурився Сем, -- говори та не заговорюйся! Який iще там магазин? 
Переляк i здивування Сема були такими щирими, що Христофор, хоч i поспiшав, докладно розповiв йому все. 
-- От вам слово, хлопцi, щоб я на цьому мiсцi провалився, щоб мене пацюки загризли -- не знав я нiчого про магазин!-- присягнувся Сем. -Я думав: клей їм треба, щоб пожартувати! 
-- Дожартувався! -- кинув Васько, а Христофор аж пiдскочив: 
-- Ага! От ти й признався, що вкрав мiй суперклей. 
-- Та признаюсь, признаюсь, -- махнув рукою Сем у повному розпачi. -- Та зараз треба швидше розшукати отих негiдникiв, треба негайно щось робити! 
-- Ми знаємо що! -- гордо проказав Васько. -- Побiгли, Тюля! 
-- I я з вами, -- напросився Сем. 
Майже годину трiйця нишпорила по всьому мiстечку. Нарештi їм пощастило: в одному з провулкiв вони наштовхнулися на Євгена Євгеновича. 
-- Що, молодi люди, не сидиться? -- посмiхнувся той. -- На жаль, нiчого втiшного поки що не можу вам сказати. 
-- Скоро скажете, -- виступив наперед Христофор i гарячкове почав розповiдати Бубликовi про Бевзя, про вкраденi продукти й про те, що клей потрапив до рук Бевзевих дружочкiв -- Рубильника та Бегемота. 
-- Якi вони на вигляд? -- грiзно спитав Бублик у Сема. 
-- Клей у Рубильника, вiн верховода, -- поквапливо пояснив Сем. -Худющий такий, довготелесий, увесь час навколо очима нишпорить. Голос хрипкий, неприємний, а обличчя червоно-сизе й припухле: дуже пиво любить. 
-- Досить, годi! -- обiрвав його академiк. -- Все зрозумiло. Чекайте мене на лавi й нiкуди не йдiть. Я все беру на себе, а вас повiдомлю, коли треба буде! 
Роздiл дванадцятий 
ДИВАКУВАТИЙ СЛЮСАР-САНТЕХНIК 
Перш нiж вирушити на розшуки Рубильника, суперагент заскочив до готелю, щоб змiнити зовнiшнiсть. Про нього вже знали троє хлопцiв, а Z-003 поклав собi за правило: якщо тебе знають бiльше трьох осiб -мiняй зовнiшнiсть! 
Замкнувшись у номерi, агент-академiк присiв над чемоданом i заходився переглядати свої речi. 
-- Так, бабуся-пенсiонерка не пiдiйде, -- вiдклав вiн сиву перуку, спiдницю й стареньку кофтину. -- Солдат у вiдпустцi -- теж, -полетiла слiдом за кофтиною єфрейторська форма, -- А оце, здається, в самий раз! -- агент задоволено дiстав iз чемодана вузлик, на якому була бiрка з написом "Слюсар-сантехнiк". 
Вiн розв'язав вузлик i розклав на лiжку заплямованi парусиновi штани, картуз iз поламаним козирком, пару нечищених черевикiв i подерту куфайку, з лiвої кишенi якої визирала голiвка пляшки. 
-- Так, це те, що треба! -- задоволено посмiхнувся Z-003, уважно оглянувши все начиння. Вiн хутко вбрався, постояв трохи перед дзеркалом, надаючи обличчю виразу байдужостi до всього, що вiдбувається навколо, й пiшов до виходу. 
На схiдцях вiн зiткнувся з русявим струнким юнаком. Той поглядом змiряв агента з нiг до голови й запитав: 
-- Папашо, сiрничка не даси? 
-- Некурящий, -- входячи в нову роль, недбало кинув суперагент-сантехнiк. 
Юнак з досадою здвигнув плечима й пiшов схiдцями на другий поверх. Насправдi не сiрники були йому потрiбнi. Адже Яким Якович -- а це був саме вiн! -- нiколи в життi не викурив жодної сигарети. Просто вiн навмисне зупинив на мить агента, i от тепер у нього в кишенi вже була магнiтна стрiчка iз записом голосу Z-003, картка з аналiзом його кровi та вiдбитки пальцiв агента -- для картотеки. 
А суперагент iшов вулицею i подумки радiв, що перша зустрiч нiякої пiдозри не викликала, отже вiн замаскувався надiйно! 
Агент крокував собi хиткою ходою, -- так, на його думку, завжди ходять сантехнiки, -- й уважно зиркав туди й сюди правим оком. Рiч у тiм, що в це око було вмонтовано спецiальний пристрiй iз записом даних про зовнiшнiсть Рубильника. Цей пристрiй оглядав усiх перехожих, порiвнював їхню зовнiшнiсть зi своїми даними i, коли вони спiвпадуть, -- мав послати агентовi у вухо сигнал. От Z-003 i йшов собi спокiйненько, пильнуючи лiвим оком за дорогою, щоб раптом не втрапити пiд машину. 
Z-003 уже був обiйшов усi центральнi вулицi, так i не почувши сигналу, коли раптом пригадав Бевзевi слова про те, що Рубильник дуже любить пиво, -- i подався на околицю, де, як вiн знав зi свого шпигунського довiдника, найчастiше трапляються пивнi точки. 
Бiля кожної точки вiн зупинявся на кiлька секунд i по черзi наводив око-пристрiй на любителiв пива. Чимало з них нiби нагадували Рубильника: такi ж зсутуленi, з червоними припухлими обличчями. Та пристрiй мовчав -- i агент iшов далi. Щоб не викликати зайвої пiдозри, йому щоразу доводилося випивати кухоль пива, тож не дивно, що пiсля п'ятої точки вiн уже ледве пересувався i мiг бiльше не вихилятися навмисне: хода його й так зробилася хиткою. 
Раптом, звiдки не вiзьмись, йому на плече сiв електронний горобець. 
-- Прилетiла, пташечко! -- зрадiв той. -- Ну, показуй, що принесла. -- Вiн квапливо розкрив горобця й аж вискнув вiд радостi, побачивши грошi та жуйку. 
-- Тепер вони в мене швидко все позабувають! -- промовив суперагент, розкладаючи пакетики з гумкою по кишенях. Жувальна гумка теж була одним iз його найулюбленiших засобiв шпигунства: по-перше, для пiдкупу, а по-друге, для лiквiдацiї свiдкiв. Агент знав, що багато хлопцiв люблять жувати гумку, а вiд постiйного жування дитячий розум тупiшає, мозок працює лiниво -- i дитина, зробившись дурником, забуває про все на свiтi, окрiм гумки, звичайно. Отак за допомогою гумки Z-003 намiрявся лiквiдувати наших хлопцiв. 
Коли ж вiн прочитав листа вiд шефа, то тiльки зловтiшне посмiхнувся: "Ач, пiдвищення за клей обiцяє! Та я, викравши клей, генералом стану, хо-хо!" -- I, забувши про конспiрацiю, голосно розреготався.