Несподівана вакансія

—  Я обіцяла, шо привезу йому медальку, — сказала Кристал.
—  Так! — відказала Суквіндер, відчуваючи приплив упевненості і страху. — Ми зможемо.
—  Так! — Кристал повернулася вперед і сховала брелок у ліфчик. — Вони нам не суперниці! — голосно крикнула вона, щоб її почула вся команда. — Лесб
y
хи задрочені. Ми їх порвемо!
Суквіндер пам’ятала стартовий постріл, підбадьорливі вигуки з натовпу і волання м’язів. Вона пам’ятала, як насолоджувалася злагодженим ритмом і абсолютною зосередженістю їхньої команди після бурхливих реготів. Вони перемогли завдяки Кристал. Кристал звела нанівець усю домашню перевагу їхніх суперниць. Як хотілося Суквіндер бути схожою на прикольну і жорстку Кристал, яку неможливо залякати, яка завжди готова до бою.
Вона попросила Террі Відон про дві речі, і Террі не заперечувала, адже вона погоджувалася завжди і з усіма. Медаль, здобута того дня, висіла зараз у Кристал на шиї. А друге прохання мало бути виконане наприкінці служби, і цього разу, оголошуючи пісню, голос вікарія звучав смиренно.
 
 
Good girl gone bad —
 
Take three —
 
Action.
 
No clouds in my storms…
 
Let it rain, I hydroplane into fame
 
Comin’ down with the Dow Jones… [5]
 
 
Родичі Террі Відон майже волочили її до виходу по блакитній килимовій доріжці, і всі, хто там був, відводили очі.