Гаррі Поттер і напівкровний принц

- Ні… - рішуче заперечив Гаррі; він на це не розраховував, він хотів дати їм зрозуміти, що в цю надзвичайно небезпечну мандрівку вирушить сам.
- Ти нам якось казав, - тихенько нагадала Герміона, - що є ще час повернутися назад, якщо ми забажаємо. Ми ж мали цей час, правда?
- Ми будемо з тобою, хоч би там що, - додав Рон. - Але ти, старий, повинен ще заскочити до моїх батьків, перш ніж кудись вирушати, навіть у долину Ґодрика.
- Чому?
- Весілля у Білла й Флер. Забув?
Гаррі вражено на нього глянув; думка, що й далі можуть існувати такі нормальні явища, як весілля, здавалася неймовірною, але прекрасною.
- Так, весілля пропускати не можна, - сказав він зрештою.
Його рука мимоволі стисла фальшивий горокракс. Не зважаючи ні на що - ні на темний і непевний шлях, що лежав у нього попереду, ні на вирішальну зустріч з Волдемортом, яка, він це знав, неодмінно настане за місяць, рік, чи за десять років, серце в Гаррі затріпотіло від думки, що він насолодиться разом з Роном і Герміоною ще одним, останнім золотим днем спокою.
This file was created
with BookDesigner program
 [email protected]
27.02.2008