Гаррі Поттер і в'язень Азкабану

— Я подзвоню тобі про кубок світу! — крикнув Рон услід Гаррі, що, попрощавшись із друзями, покотив свій візочок з валізкою та Гедвіжиною кліткою до дядька Вернона. Дядько привітав його, як завжди.
— Що це таке? — гиркнув він, позираючи на конверт у Гарріній руці. — Якщо я знову маю щось підписувати, то спочатку ти...
— Це не бланк, — радісно заспокоїв його Гаррі. — Це лист від мого хрещеного батька.
— Від хрещеного батька? — бризнув слиною дядько Вернон. — Нема в тебе ніякого хрещеного батька!
— Є, — незворушно мовив Гаррі. — Він був найкращим другом мами й тата. Він — кримінальний злочинець, убивця... він утік з чаклунської в'язниці і тепер переховується. Але зі мною він підтримує зв'язок... цікавиться моїми новинами... турбується, щоб у мене все було добре...
Побачивши смертельно нажахане обличчя дядька Вернона, Гаррі весело всміхнувся і пішов до виходу з вокзалу. Клітка з Гедвіґою котилася поруч, а це літо обіцяло бути значно кращим за минуле.