Гаррі Поттер і орден Фенікса
— Знову? — втомлено спитала місіс Лонґботом. — Дуже добре, люба Алісо, дуже добре... Невіле, візьми, що там у неї...
Але Невіл і так уже підставив долоню, а мати поклала в неї обгортку від жуйки "Друбл".
— Дуже гарно, моя люба, — вдавано бадьорим голосом похвалила її Невілова бабуся, поплескавши невістку по плечі.
А Невіл просто сказав:
— Дякую, мамо.
Мати попленталася назад, щось мугикаючи собі під ніс. Невіл з викликом озирнувся на інших, ніби пропонував їм посміятися, але Гаррі ще ніколи в житті не бачив нічого сумнішого.
— Будемо, мабуть, вертатися, — зітхнула місіс Лонґботом, надіваючи довгі зелені рукавички. — Була дуже рада з вами всіма познайомитися. Невіле, викинь ту обгортку в кошик для сміття, вона вже тобі стільки їх надавала, що можеш обклеїти цілу кімнату.
Але Гаррі помітив, як Невіл, виходячи з палати, крадькома запхав обгортку в кишеню. Двері за ними зачинилися. — Я й не знала, — сказала Герміона, готова розплакатися.
— Я теж, — хрипко озвався Рон.
— І я, — прошепотіла Джіні. Вони всі подивилися на Гаррі.
— Я знав, — сумно зізнався він. — Мені розповів Дамблдор, але я пообіцяв нікому більше не казати... саме за це й посадили в Азкабан Белатрису Лестранж — за те, що катувала Невілових батьків закляттям "Круціатус", аж доки вони збожеволіли.
— То це зробила Белатриса Лестранж? — жахнулася Герміона. — Та жінка, чиє фото повісив у своїй комірчині Крічер?
Запала довга мовчанка, котру перервав сердитий голос Локарта:
— Я що, даремно тут підписував?