Пригоди барона Мюнхаузена

ГОНИТВА 
Але сталося те, чого я так боявся.
Тільки-но ми відпливли від берега, скарбник побіг до свого владаря і сказав йому, що я геть-чисто пограбував його комори. Султан страшенно розлютився і послав за мною навздогін увесь свій військовий флот.
Побачивши силу-силенну бойових кораблів, я, признаюся, не на жарт злякався.
“Ну, Мюнхаузене,– сказав я собі,– оце вже тобі край. Тепер уже тобі нема рятунку. Уся твоя спритність тобі не зарадить”.
Я відчув, що моя голова, щойно укріпившися на плечах, знову ніби відділяється від тулуба.
Раптом до мене підійшов мій слуга, той, що мав могутні ніздрі.
– Не бійтеся, вони нас не доженуть! – сказав він сміючись, побіг на корму і, наставивши одну ніздрю на турецький флот, а другу на наші вітрила, підняв такий страшний вітер, що весь турецький флот за одну хвилину відлетів назад у гавань.
А наш корабель, що його підганяв мій могутній слуга, швидко помчав уперед і через день прибув до Італії.