Пафос

Ґвалт і вереск.
«Геверет  [31] ! Класавіца! Кьюпі суавенір!»
«Звідки ці бедуїни знають, що ми олім?» — дивується Джипсі крамарям, а потім собі: «Яка ж це я олім? Просто совкиня-шмірачка…» Вулиця-базар пливе перед її очима, вона ледве ухиляється від величезних коліс завантаженого помаранчами і авокадо візка. Торгівці регочуть.
Анджела протискується у напрямі бородатого православного ченця, котрий перебирає лоток зелених цитрин.
— Рardon! Where situated main Orthodox temple?  [32] 
— Бон там, — відповідає чернець російською. — Как пройдьотє лютєранскую школу, повєрпьотє налєво. Проход за фонтаном.
— Спасіба.
Анджела повертається до Джипсі:
— Бачиш, мала! Язик до Києва доведе.
Вузький прохід (металеві двері у кам'яному мурі) виводить жінок на подвір'я Церкви Гробу Господнього. Велична базиліка урбічною горою підноситься понад екскурсійними зграйками, розповзлими заплитченим
подвір'ям.
— Ісусе Христе, Сине Божий, помилуй мене, грішну! — хреститься Анджела на підперті колонами вхідні арки. — От ми й прийшли, мала…