ГулІвер В РаботІ

   Раннє літо, парки,
   Кульки, солодка вата
   День народження брата...
   Щастя дворове сусіда Антона -
  
   Весь день на озері, о дев'ятій - удома.
   Хто вкрав мій час?
   І довкола - все стало сірим раптом...
   Куди ж подівся бриз,
   Морський пісок,
   Веранда з виноградом і той
   Поцілунок із градом емоцій -
   Мені треба повернутись!
   Хочу залишитись
   Там, де немає сліз,
   І де сміялися ми -
   Під шквалом літніх гроз...
   Розкажи
   Свої сни,
   Поділися зі мною мріями...
  
   Стань собою
   І відкрий
   У дитинство двері - до спогадів.
   Мені часто сниться тиша!
   Вона одна
   Блукає у дворах,
   З пам'яті зниклих!
   І здається тоді,
   Що справа навіть
   Не в п'ятиповерхівках непофарбованих!
   Ми старші за...
   Вище на сажні даху
   Тех замків мрій -
   Їх веж...
   Так неприємно ближче,
   Так холодні з нами...
   І сни
   Перестали бути кольоровими
   І пахнуть сталлю!
   Знати б - як їх залишити...
   Де ж
   Просиджувати нам повіки наші?
   Де ці Ермітажі ?
   І де друг Мишко?
   І хто тепер
   Розкаже про Цоя
   І його відлига?
   Клубки пліток бабусь
   З авоськами,
   Безсмертне "Авось" наше,
   Сорочка Костика незмінна,
   З Турції
   Затурканий жартами хвостик,
   Затяжки перші,
   Фургони, паркани...
   Відчуття передчуття чуда,
   Його здійснення простудне -
   Звідкись
   З купи незвіданого -
   З розказаного дитинством,
   Дай озирнутися!
   Небеса чорнильні
   Пилом зірок закликають
   Втекти,
   Таїнству мрій,
   Окрім неминучості,
   Змішаних почуттів колишніх...
   І час навряд чи змінить
   Ті плями прагнень -
   Осягнути неосяжне
   Бранцем,
   Так і не стати поза ним -
   Зрадницьки дорослим,
   Корисливим...
   І є, значить, сенс
   У пошуку сенсу...
   Розкажи
   Свої сни,
   Поділися зі мною мріями...
  
   Стань собою
   І відкрий