ПутІн І Байден Крушат ТерорІстІв
Для жінок у в'язницях було дано послаблення. Якщо вагітна, то одразу сім років терміну скошується автоматично.
Далі ще ряд законів. Наприклад, якщо одружується ув'язнений, то йому сім років скошується.
Плюс вирішено було дозволити побачення подружжю не рідше двох разів на тиждень.
І якщо дружина вагітніє, то й чоловікові сім років терміну автоматично скошується.
Далі були інші закони. Що будь-який ув'язнений після в'язниці може півроку отримувати реабіталіційну допомогу у розмірі не менше мінімалки, і йому йде в цей час стаж. І що перебування у СІЗО теж йде у робочий стаж. І що виправдані судом, але взяті до цього під варту мають отримувати компенсацію. Причому, що частина компенсації повинна йти з платні судді, який прийняв необґрунтоване рішення взяти людину під варту, та й у прокурора, який це вимагав, очевидно, будуть обчислення.
Цілком справедливі закони пропонував Михайло Мішустін, і інтелігенція його любила.
Також замість пам'ятника Дзержинського на Луб'янці було встановлено обеліск Андропову.
Зрозуміло, звели великий пам'ятник: Рузвельту, Черчиллю і Сталіну. Що саме собою дуже розумно.
І Путін посмертно пам'ятник поставили у Санкт-Петербурзі та Москві. І це чудово.
Щоправда, все частіше його лаяли у ЗМІ та критикували.
Михайло Мішустін висунув гасло: свобода та збагачуйтесь!
І це виявилося всім до смаку. Такий ринок попер... І нові фільми почали зніматися.
Особливий фурор викликала екранізація роману Олега Рибаченка: "Армагедон Люцифера"! Спочатку першої книги, що взагалі супер!
І помчало! А "Зоряний термінатор" Олега Рибаченка книга ще крутіша та цікавіша.
І стали такі великі касові збори. Це взагалі просто гіпер та супер!
А ще нові фільми пішли найвищої марки.
Крім того, було ухвалено рішення скасувати податок на додану вартість будь-якої книжкової продукції. Це знизило ціни на книги і зробило їх доступнішими для широкого кола читачів.
Було також прийнято рішення видати всіх авторів, хто має праці не менше дванадцяти авторських аркушів, тиражем не менше тисячі примірників, і за кожну книгу виплатити гарантований гонорар не менше ніж п'ятсот доларів.
Це все було письменниками різних мастей та інтелігенцією сприйнято дуже позитивно. І новому президентові Росії співали дифірамби, і він став справжньою зіркою у творчих людей.
І письменники просто дякували Всевишньому Богові, що Він нарешті забрав Володимира Путіна і з'явився нарешті добрий, справедливий і мудрий цар, який всім письменникам та поетам приносить щастя!
Так що Михайло Мішустін незважаючи на невибагливу зовнішність зумів все себе закохати пишучу братію.
До речі, за збірки віршів належало щонайменше тисяча доларів за книгу, причому мінімум зменшився до шести авторських аркушів.
Тож поети були вдячні новому російському президенту Михайлу Мішустіну подвійно!
Крім того, Михайло Мішустін - цей новий президент Росії, нагородив орденом Андрія Первозванного англійську королеву: Єлизавету Другу. І цим завоював серце Британії. І цей крок був хоч і простим, але дуже мудрим.
Була нагороджена званням героя Росії та Марія Колеснікова - безкомпромісний борець із диктаторським режимом Лукашенка. І це було з радістю зустрінуте всім прогресивним людством.
Нарешті, Росія стала боротися за демократію і в першу чергу в СНД!
У кадровій політиці Михайло Мішустін запропонував деякі новації. Зокрема, було проведено конкурс на посаду прем"єра. У ньому могли брати участь усі громадяни СНД від тридцяти до шістдесяти п'яти років.
І він мав би визначити прем"єра.
Спочатку всі бажаючі повинні написати твір на тему: що я робитиму, очоливши уряд.
А потім уже народ мав би все це оцінити. І сто тих, хто набрав найбільше позитивних оцінок, проходили б у новий етап конкурсу. І це, зрозуміло, було б чудово!
Михайло Мішустін звичайно ж запропонував цікавий хід. А то справді надто вже все залежить від особистих симпатій президента, а це критерій суб'єктивний.
Справді, конкурс - це і є конкурс. Заодно очевидно з'явилася думка що робити з Шойгу. Американці та росіяни з талібами вже виють досить довго. І США лише бомбардує. Росія ж поки що перекрила кордон з Таджикистаном. Тут ще питання, що в цьому випадку робити?
Чи наступати сухопутними частинами в глибину Афганістану чи ні?
Михайло Мішустін запропонував Ірану воювати спільно проти Талібан.
Іран, однак, був проти.
Тоді Росія вирішила наступати у глибину позицій противника.
Сергію Шойгу обіцяли у разі успіху - еполети генералісімуса. І Шойгу дуже хотілося. Так російські війська рвонули в глибину Афгана. Бої розгорнулися жорстокі, з безліччю жертв і поранених з обох боків.
Так відкрилася нова сторінка світової історії. Тепер уже Михайло Мішустін ставав не таким уже улюбленим народом. Але головним цапом-відбувайлом російські та світові ЗМІ зробили Сергія Шойгу.
І пішло все і поїхало.
Але то вже інша історія. Втім, натомість воювати до Афганістану направили чеченців.